At the same table!?

Nur die massive Holztür verhinderte 2019 ein Massaker in der Synagoge von Halle

Am 9. Oktober 2019 zur Mittagszeit veröffentlichte ein deutscher Rechtsextremist auf verschiedenen Onlineplattformen ein Manifest. Es war voller hasserfüllter Sätze gegen Juden:Jüdinnen, Frauen und Einwanderer:innen. Danach begann er, seinen Hass in die Tat umzusetzen. Am höchsten jüdischen Feiertag – dem Versöhnungsfest Jom Kippur – verübte er einen Anschlag auf die jüdische Gemeinde von Halle. In der Synagoge feierten zu diesem Zeitpunkt 51 Menschen. Der 28-jährige Täter war mit selbstgebauten Schusswaffen und Sprengsätzen bewaffnet. Der Vorsteher der Synagoge sah den Täter über die Überwachungskamera der Synagoge. Er alarmierte die Polizei, sie war trotz des hohen Feiertags nicht vor Ort. Die Tür der Synagoge hielt den Schüssen des Attentäters stand. Nachdem er nicht eindringen konnte, ermordete er auf der Straße wahllos eine Passantin. Ihr Name war Jana Lange. Danach griff er einen nahegelegenen Dönerimbiss an, wo er einen weiteren Menschen tötete. Sein Name war Kevin Schwarze. Bevor er von der Polizei festgenommen werden konnte, hatte der Angreifer zwei Menschen erschossen und weitere verletzt. Die Überlebenden des Anschlags von Halle leiden bis heute unter den traumatischen Folgen.

Antisemitismus und Verschwörungsdenken haben mörderische Folgen 

Der Anschlag von Halle hatte direkte Vorbilder. Der Täter von Halle übertrug seine Tat live ins Internet, wie am 15. März 2019 der rechtsradikal motivierte Massenmörder von Christchurch (Neuseeland). Auch seine Tat war bewusst geplant. In einem unmittelbar vor dem Anschlag veröffentlichten Manifest betonte er seine Absicht, „so viele Anti-Weiße zu töten wie möglich, vorzugsweise Juden“. Seine Äußerungen gehen zurück auf eine Idee der Neuen Rechten: den so genannten „Großen Austausch“. Anhänger dieser antisemitischen Verschwörungserzählung behaupten, die europäische Bevölkerung solle heimlich durch „Nicht-Weiße“ und insbesondere Muslime ersetzt werden. Dahinter stünden angeblich globale Eliten, die oft als Juden:Jüdinnen phantasiert werden. Derartiges Verschwörungsdenken setzen Attentäter wie der von Halle in Gewalttaten um, die sie als „Widerstandsaktionen“ verstehen. Rechte Verschwörungserzählungen sprechen jene Ängste an, die viele Menschen vor Zuwanderung und gesellschaftlichen Veränderungsprozessen haben. Die Abschottung gegen Migration wird als angebliche „Lösung aller Probleme“ vorgestellt. Doch das Scheinbild einer rein „weißen“ Bevölkerung entspricht nicht der Wirklichkeit einer globalisierten Welt.

Schon die Nationalsozialisten haben die deutschen Juden:Jüdinnen ausgegrenzt und verfolgt mit einer Zwangsvorstellung von einer „reinrassigen deutschen Volksgemeinschaft“. Heute geht diese Diskriminierung im Denken vieler Menschen weiter. Auch von Vertreter:innen der AfD werden solche antisemitischen und rassistischen Ideen propagiert. Diese Ideologie aus Menschenverachtung und Intoleranz bedroht unsere Gesellschaft als Ganzes. Während des Prozesses gegen den Attentäter findet eine Überlebende aus der Synagoge dafür deutliche Worte:

„Bei dem Attentat hat es mich als Jüdin getroffen. Aber die vom Angeklagten repräsentierte Gesinnung trifft mich auch als Migrantin, als Frau und als Teil der deutschen Gesellschaft, die so vielfältig und divers ist, dass jede und jeder von uns zu irgendeiner Minderheit gehören kann, die unter Umständen für Benachteiligung markiert werden kann.“

Anastassia Pletoukhina, Nebenklägerin

Wir sind alle gemeint – Widerstandskräfte sind gefragt

Einige der Überlebenden waren im Prozess Nebenkläger:innen und berichteten darüber auf einem eigenen Blog. Der Anschlag hat bei den Betroffenen schwere Traumata hinterlassen. Ihr Gefühl, dass sie der antisemitischen Bedrohung hilflos ausgesetzt sind, wurde bei dem Anschlag stärker, weil trotz des Feiertags keine Polizei vor Ort war. Die Betroffenen haben auch deshalb den Schulterschluss mit Opfern und Angehörigen anderer rechtsterroristischer Anschläge gesucht. Diese gelebte Solidarität wurde unter anderem während des „Festival of Resilience“ (deutsch: Festival der Widerstandskräfte) sichtbar, das seit 2020 jährlich stattfindet. Überlebende der Anschläge von Halle und Hanau entzünden gemeinsam Gedenkkerzen für die Ermordeten beider Anschläge im Rahmen einer Zeremonie. Anlässlich des ersten Festivals sprach auch Faruk Arslan, der 1992 beim Brandanschlag von Mölln durch Neonazis seine Mutter, Tochter und Nichte verlor. Arslan verurteilte dabei scharf alle Versuche, die Täter als Einzelgänger oder geistig Verwirrte darzustellen:

„Sie denken, sie können uns kaputt machen. Nein, wir werden umso stärker. Wir werden uns niemals zurückziehen, wir werden immer wieder da sein und unsere Stimmen weitergeben.“

Faruk Arslan beim Festival of Resilience 2020

Thanks to participation, everyone can help shape their environment. It doesn’t matter whether they have social, societal or physical limitations. In this way, tolerance strengthens and consolidates a society. If participation is no longer assured, a society can become imbalanced. Given such a breeding ground, devaluation, exclusion and intolerance towards people can grow.

Equal rights are a foundation of democracy. They had to be hard-won. For centuries, only White men were allowed to vote. Women, workers and later so-called Gastarbeiter („guest workers“) had to struggle to gain political co-determination. That is still the case today. If these people do not participate, important opinions and perspectives on our society and our coexistence will go lost.

Wall, back:

• You can go anywhere
• You can have your say everywhere
• You can learn whatever way you want
• You can love whoever you want

 Wall, front:

• I can’t afford it
• I can’t get everywhere
• I’m not welcome there
• I don’t speak their language
• I’m too „young“
• I can’t read
• I love the „wrong“ person
• I’m not so „educated“
• I’m not allowed to vote
• I’m not taken seriously
• I can’t be „me“

Table, above:

The chance to get involved—i.e. to participate—is the cornerstone of a democratic society. But does everyone really always participate everywhere? Are all of us sitting at the table really at eye level? Participation takes place at different levels. Even if you feel like you’re there, participating and deciding, others may not be able to.

Table, below:

Instructions:

In society, we have to negotiate between different interests. Our coexistence is a balancing act that requires sensitivity.

There’s a wide variety of people sitting at the table today. They speak up with confidence. This makes negotiation processes trickier. That’s why respect and tolerance are all the more important as rules of the game.

Here, you can practise achieving such a balance. The object of the game is to build as high a tower as possible from the participation building blocks, all with different shapes and sizes. And to do this together with other visitors.

Take a seat at the table, deal with the variety of building blocks and build a new „us“ together.

Table, side:

Tolerance and respect come alive when we offer everyone a seat at the table, i.e., when your as well as your fellow human beings’ opportunities to participate are respected.

За одним столом!?

Участие позволяет каждому внести вклад в формирование своей среды. Независимо от наличия социальных, общественных или физических ограничений. Таким образом, толерантность укрепляет и консолидирует общество. Если участие не гарантировано, общество может потерять равновесие. Это питательная почва для обесценивания, отчуждения и нетерпимости к людям. Равные права являются основой демократии. За них пришлось тяжело сражаться. На протяжении веков голосовать разрешалось только белым мужчинам. Женщинам, рабочим, а впоследствии так называемым «гастарбайтерам» приходилось тяжелыми усилиями добиваться участия в политической жизни. Они все еще вынуждены это делать сегодня. Если эти люди не будут участвовать, важные мнения и взгляды на наше общество и наше сосуществование будут утрачены.

Мы заняли для вас место. Присядьте и посмотрите, кто еще сидит за столом. Все ли в равных условиях? Кто не может сидеть за столом, кто не может участвовать? Что для вас означает участие в нашем обществе?

Стена сзади:
Вы можете пойти куда угодно

• Вы можете высказываться где угодно
• Вы можете учиться как угодно
• Вы можете любить кого угодно

• Стена спереди:
  Я не могу себе этого позволить
• Я не везде могу ходить
• Мне там не рады
• Я не говорю на их языке
• Я слишком «юный»
• Я не умею читать
• Я люблю «не того» человека
• Я не такой «образованный»
• Я не имею права голосовать
• Меня не воспринимают всерьез
• Я не могу быть собой

Стол сверху:
Возможность приобщаться — то есть участвовать — является краеугольным камнем демократического общества. Но действительно ли все и всегда везде участвуют? Действительно ли все мы сидим за столом на равных? Участие происходит на разных уровнях. Даже если лично у вас есть ощущение, что вы причастны, участвуете и принимаете решения, у других такого чувства может не быть.

Стол снизу:
Инструкция к игре:

В обществе мы должны договариваться учитывать разные интересы. Наше сосуществование — это упражнение на поддержание баланса, которое требует деликатности.

Сегодня за столом сидят самые разные люди. Они уверенно заявляют о себе. Это усложняет процесс переговоров. Поэтому уважение и толерантность как правила игры получают еще большее значение.

Здесь вы можете поупражняться в достижении баланса. Цель игры — построить максимально высокую башню из имеющих разные формы и размеры строительных блоков «участия». Делать это нужно вместе с другими посетителями.

Сядьте за стол, разберитесь с разными строительными блоками и создайте вместе новое «мы».

Стол сбоку:

Толерантность и уважение оживают именно тогда, когда мы предлагаем всем место за столом, уважая ваши возможности и возможности окружающих вас людей принимать участие.

Всі за одним столом!?

Завдяки можливості брати участь кожний може долучитися до формування свого середовища. Незалежно від того, чи є в неї або нього соціальні, суспільні або фізичні обмеження. Таким чином толерантність зміцнює та консолідує суспільство. Якщо в окремої особи немає гарантованої можливості брати участь у суспільному житті, суспільство може втратити рівновагу. На такому поживному ґрунті можуть зрости знецінення, відчуження та нетерпимість до людей. Рівні права є основою демократії. За них довелосяя тяжко боротися. Протягом століть голосувати дозволялося лише білим чоловікам. Жінкам, робітникам, а згодом так званим «гастарбайтерам» спочатку довелося докласти чималих зусиль, щоб добитися можливості брати участь в політичному житті. Наразі вони все ще змушені відвойовувати це право. Якщо у цих груп людей не буде можливості зробити внесок, то будуть втрачені важливі думки та погляди на наше суспільство та наше співіснування як громади. 

Стіна ззаду:
Ти можеш будь-куди піти

• Ти можеш приймати участь у будь-яких розмовах
• Ти можеш вчитися як завгодно
• Ти можеш любити кого завгодно

• Стіна спереду:
  Я не можу собі цього дозволити
• Я не скрізь можу потрапити
• Мені там не раді
• Я не розмовляю їхньою мовою
• Я надто «юний»
• Я не вмію читати
• Я люблю «не ту» людину
• Я не такий «освічений»
• Я не маю права голосувати
• Мене не сприймають серйозно
• Я не можу бути «собою»

Стіл згори:
Можливість долучатися – тобто брати участь – є наріжним каменем демократичного суспільства. Але чи дійсно всі завжди мають можливість скрізь брати участь? Чи ми всі дійсно сидимо за столом на рівних умовах? Брати участь можна на різних рівнях. Навіть якщо у тебе особисто є відчуття причетності, відчуття того, що ти береш участь, у тому числі й у прийнятті рішень, інші можуть не мати такої можливості.

Стіл знизу:
Інструкція до гри:

В суспільстві ми повинні домовлятися, враховуючи різні інтереси. Наше співіснування – це вправа на підтримання балансу, яка вимагає делікатності.

Сьогодні найрізноманітніші люди разом сидять за столом. Всі вони впевнено заявляють про себе. Це ускладнює переговорний процес. Тому такі правила гри як повага й толерантність мають іще більшу вагу.

Тут ти можеш повправлятися в досягненні такого балансу. Мета гри полягає в тому, щоб побудувати максимально високу вежу з будівельних блоків «участі» різних форм та розмірів. Робити ж це треба разом з іншими відвідувачами та відвідувачками.

Сядьте за стіл, розберіться з різними будівельними блоками та створіть разом нове «ми».

Стіл збоку:

Поняття толерантність та повага наповнюються конкретним значенням саме тоді, коли ми пропонуємо кожному місце за столом, тобто коли беруться до уваги твої можливості та можливості твоїх співвітчизників зробити внесок.

Bir masada!?

Bu katılım sayesinde her insan çevresine katkıda bulunarak onu şekillendirebilir. Sosyal, toplumsal veya fiziksel kısıtlamaları olsa da olmasa da. Hoşgörü insanı güçlendirerek toplumu sağlamlaştırır. Ne zaman ki katılım artık garanti edilemiyorsa o zaman toplum dengesini yitirebilir. Böylesi verimli bir ortamda insanlara karşı aşağılama, dışlama ve hoşgörüsüzlük gelişebilir. Eşit haklar demokrasinin bir temelidir. Bu haklar zorlu mücadeleler sonunda kazanıldı. Yüz yıllar boyunca sadece beyaz erkeklere oy kullanma hakkı tanındı. Kadınlar, işçiler ve daha sonra sözüm ona “misafir işçiler” siyasi söz haklarını ancak büyük bir mücadeleyle kazanabildiler. Bugün bile bu durum devam ediyor. Bu insanların topluma katılmasına izin verilmezse toplumuz ve birlikte yaşamamıza dair önemli görüşler ve bakış açıları yok olur.

Sana bir yer tuttuk. Otur ve masada seninle birlikte başka kimler oturuyor bir bak. Hepiniz eşit misiniz? Kimler masaya oturamaz, kimler katılamaz? Senin ve sizler için toplumumuza katılmak ne ifade ediyor?

Herkes bir masada!?

Duvar arka taraf:
Her yere gidebilirsin

• Her yerde sözünü söyleyebilirsin
• Nasıl istersen öyle öğrenebilirsin
• Kimi istersen onu sevebilirsin

• Duvar ön taraf:
  Param buna yetmez
• Her yere gidemiyorum
• Beni yanlarında istemiyorlar
• Dillerini konuşmuyorum
• Çok “gencim”
• Okuma yazmam yok
• “Yanlış” kişiyi seviyorum
• Pek “kültürlü” değilim
• Oy vermem yasak
• Beni ciddiye alan yok
• Ben, “ben” olamıyorum

Masa üst taraf:
Bizi işlere katma imkânı – yani katılımcı olmamız – demokratik bir toplumun temel özelliğidir. Ama gerçekten de herkes her yere katılıyor mu? Gerçekten de hepimiz masaya oturduğumuzda eşit miyiz? Katılım farklı düzlemlerde olur. Sen katılabildiğini, herkesle birlikte hareket edebildiğini ve karar verebildiğini hissetsen bile, belki başka insanlar bunu yapamıyor.

Masa alt taraf:
Oyun kuralları:

Toplumda farklı çıkarlar arasında müzakereler yürütmeliyiz. Bir arada yaşamamız duyarlılık gerektiren dengeyi sağlama alıştırması.

Bugün masada çok farklı insanlar oturuyor. Kendilerinden emin konuşuyorlar. Müzakere süreçleri bu farklılıklar yüzünden daha fazla ustalık ister hale geliyor. Bu yüzden oyunun bir kuralı olarak saygı ve hoşgörü daha da önemli.

Bu masada böyle bir denge alıştırması yapabilirsin. Çünkü oyunun kuralı, farklı şekilleri ve boyutları bulunan taşları kullanarak olabildiğince yüksek bir kule inşa etmek. Üstelik bunu diğer ziyaretçilerle işbirliği içinde yapmak.

Masaya oturun, farklı taşları seçerek birlikte yeni bir “biz” inşa edin.

Masa yan taraf:

Masada herkese bir yer ayırdığımızda, yani hem senin hem de birlikte yaşadığın insanların masaya katılmaları için sahip oldukları imkanlara saygı duyduğumuzda hoşgörü ile saygı somut hale gelir.